ЗЗСО I-III ступенів № 17 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області

Науково-дослідницька робота з біології

«Моя Батьківщина - Україна»

За напрямком:

«Яблука дідусевого саду»

учениці 11-А класу

ЗОШ І-ІІІ ступенів №17 Дзержинської міської ради

Богомол Вікторії

1.Вступ. Погляд крізь роки

Росія здавна вела боротьбу за вихід до берегів Чорного моря. Точилися нескінченні війни з татарами, турками. Врешті-решт під час правління Катерини ІІ Крим і Північне Причорномор'я були, згідно Кучук-Кайнарфійській міжнародній угоді 1784 року, остаточно приєднані до Росії. Туреччина визнала свою поразку й поступилася величезними територіями: Тавриди, Крим, Північний Кавказ, Кубань.
Військові питання царськими полководцями і політиками були вирішені успішно, але виникли нові невідкладні проблеми. Знову придбані землі потрібно було освоювати, заселяти. А де взяти людей? Звідки? Хоча цариця Катерина ІІ й була чистокровною німкенею, але державні справи вела жорстоко й цілеспрямовано. Вона заявляла: її честь, невід'ємна від честі і могутності держави нею очолюваної. І вона оточила себе цілим сузір'ям полководців і політиків: О.В Суворов, В.О. Рум'янців, Г.І. Потьомкін,

О.О Безбородько і тощо. Немало було тямущих і розумних людей іноземного походження. Нездари і злодії там не утримувалися. Їх Петро І або власноручно бив дубиною, або вішав, дивлячись з настрою. У Катерини було по серце м'якше, жінка все ж! Вона виганяла у заслання до Сибіру.
Уряд миттєво знайшов вихід. Були послані емісари в усі європейські країни. Дипломати також отримали потрібні вказівки. Було оголошено: хто погодиться їхати в далекі південні краї, тому буде виділена земля і притому в чималій кількості. Переїзд коштом держави. Років 10 звільнень від будь-яких податків.
Найбільше переселилося німців. І ось чому уся Німеччина була поділена на дрібні держави, князівства, баронства. Грошей у владик карликових міні-держав катастрофічно бракувало: податки, побори, грабежі. Однією з головних статей доходів була торгівля солдатами. У Європі велися нескінченні війни. Хто з ким тільки не воював! І усім потрібні були солдати!

Молодих хлопців хапали в полі, будинках, у церкві. У кайдани- і муштрували, так би мовити, робили передпродажну підготовку. Бізнес був надзвичайно вигідним. Німці воювали і у французькій армії, і в англійській, дивлячись куди їх продали. І в Америці. А тут росіяни пропонують такі принадні перспективи. Це ж треба! Землі скільки хочеш, і якої ж землі! Зрозуміло, ледарям, неукам і п'яницям дороги до Росії не було. Відбір був суворим, кого попало не брали. Добрих 50 років німці переселялися до Росії. Їм наділяли землю по всій південній Україні, в Поволжі, в Саратовській губернії тощо. Поселенці, їх звали колоністами, швидко облаштовувалися. Робили усе по-господарському, міцно й надовго. Але потрібно й зазначити, що царський уряд наділяв німців - колоністів рядом пільг і привілеїв, що й дозволяло їм ефективно вести господарство.

Мова піде про колишню німецьку колонію Нью-Йорк. Перші поселенці з'явилися приблизно років 150 назад, проте, звідки з'явилася ця назва, є цікава версія, що нібито частина поселенців була родом з міста Йорка, тому і вирішили колонію назвати Новим, тобто Нью-Йорк. Отже двома віками раніше вихідці з цього міста заснували в Америці місто Нью-Йорк - так ми побратими виявляється! Будували німці будинки міцно й добротно. Частина будівель на вулиці Садовій, раніше Гартен – Штрассе, збереглася, хоча їм більше 100 років. Ще подекуди збереглися столітні дерева-груші. Незважаючи на більш ніж столітній вік, вони ще відмінно плодоносять, але час невблаганний. Колишні німецькі будинки зносяться. Вулиця набула сумовитого й невідрадного вигляду. На горі височіє довоєнної будови школа. Побудована міцно, надійно, на віки. Зараз там школа - інтернат. Зберігся ряд будов Нібура, маслоробня, млин, і скрізь вгадується досвідчена господарська рука. Тому в пам'яті народній німці-колоністи залишили добре враження.

2.Груша дідусевого саду

Моя родина мешкає в сучасному Нью-Йорку, який має назву с.Новгородське, м. Дзержинська, Донецької області, вул.Садова. У 1946 році мій дідусь отримав німецький будинок від селищної ради як спеціаліст сільського господарства. На подвір'ї росли дві груші, де знаходяться і зараз.

Коли я дізналася про Всеукраїнську експедицію «Моя Батьківщина – Україна», мені захотілося, щоб про ці реліктові дерева дізналося якомога більше людей…

Далекий 1887 рік… Селище Нью-Йорк, вулиця Гартен- Штрасе (Садова-сучасна назва), на території садиби Янценів, яка належала німецькій родині, були посаджені дерева, а серед них ці дві надзвичайно цікаві груші. Умілою рукою майстра за основу було обрано найсправжнісінький сорт дрібноплідної груші Царської (як сорту, що походив від стародавніх видів до ХVII століття). До неї було зроблено щеплення відомого на Україні сорту груші – «Лимонка». Гібрид , який був отриманий у ті далекі часи, живе й сьогодні! Він має надзвичайно гарні властивості, як для свого віку.

3.Фенологічні спостереження

Кожна з цих груш , як сестри, схожі одна на одну. Мають заввишки 25-27 метрів. Діаметр стовбура дорівнює 3 м 37 см. Під кронами цих дерев триває життя вже четвертого покоління моєї родини.

Як і усі плодові культури, груші в філогенезі пристосувалися до змін умов зовнішнього середовища протягом року. Тривалість періодів вегетацій та спокою залежить від кліматичних умов кожного року.

Період відносного спокою – здатність пристосовуватися, яка дає змогу протистояти суворим зимам. Ознакою готовності до спокою є закінчення листопаду, який починається у жовтні, тоді у мене у дворі багато багряного та жовтого листя, як у лісі.

Бруньки гібридних груш потребують впливу на них холоду в період зимового спокою для того, щоб навесні рушати в зріст. Розквітанням бруньок починається період вегетації груш, які належать до покритонасінних рослин, родини – розові, запилюються комахами.

Весна 2011 року була довгою, прохолодною та з дощами, тому генеративні бруньки (це квіти) розкривалися з 26 квітня до 5 травня (у 2009 році на тиждень раніше). Вегетативні бруньки (це листя) – пізніше на 5-7 днів розкриваються.

Для моєї родини початок цвітіння груш – це ознака того, що життя триває! Потім починаються сільські турботи і ми не помічаємо, як із духмяних квіток груші з'являються маленькі плоди. Коренева система та процес фотосинтезу у листі допомагають їм набирати силу.

У дуплах груш живуть шпаки, які є санітарами дерев. Цікавим є те, що ці дерева не знають що таке хімічні засоби боротьби зі шкідниками. Моя родина не пам'ятає щоб плоди або листя груш були уражені шкідниками.

Двадцять третього червня я сфотографувала як зростають плоди груш. Наростання маси плодів у насінникових рослин відбувається по S-образній кривій. Спостерігається три етапи розвитку плодів: швидке збільшення розмірів та ваги після цвітіння, потім уповільнений ріст, коли формується насіння, і третій етап, коли інтенсивно розростається м'якоть плодів – мезокарпій.

Улітку 2011 року перші плоди дозріли 25-27 червня. Сьогодні 5 вересня, і переді мною знаходяться стиглі плоди цього вегетаційного періоду.

Особливі властивості гібридної груші я описала згідно з роботами І.Мічуріна.

Сорта груш «Царська» та «Лимонка» існують в наш час на деяких садибах вулиці Садова, тому я спромоглася їх дослідити та описати.

Таким чином, аналізуючи властивості гібридних сортів груш, вважаю що плоди отримали більше властивостей плодів сорту «Лимонка» за розмірами та смаком, хоча материнською рослиною була «Царська» груша. Вона дала великий зріст та могутність дереву, а плодам форму та терпкість.

Знову починається листопад – ознака осіні. Мені дуже хочеться зазирнути в майбутнє, щоб знати, скільки ще років наші груші будуть поряд з нами.

4.Цілюща сила нашого зеленого супутника

Я знаю, що біографія культурної груші бере початок з незапам'ятних часів. Так римський історик Пліній (III століття нашої ери) розповідає про 41 сорт десертних груш, серед яких і наша гібридна груша.

У нас ця культура теж відома давно. Ще в XI столітті її вирощували в монастирях, а в XIV-XVвона оселилася в Києві.

Насолоджуючись грушами, наша родина часто замислюється про те, наскільки вони корисні. Ніхто не знає це англійське прислів'я краще за мою бабусю : «З'їдай по яблуку в день, і забудеш дорогу до лікарів», - каже вона.

«А що буде, якщо з'їдати в день по груші?»- запитувала я. І вона розповіла, що в Древньому Китаї груша була символом довговліття, оскільки грушеві дерева дуже довго живуть. Плоди грушевого дерева — одне з найкорисніших ласощів. Починаючи з того, що однієї груші організму мало, краще дві або три. І тоді ти точно забезпечиш себе необхідною дієтичною клітковиною, оскільки груші – її надійне джерело. Клітковина викликає відчуття насичення, і таким чином ти позбавляєш себе небезпеки переїдання. І при цьому не ризикуєш набрати зайву вагу: у грушах мало калорій (до 100 в плоді середніх розмірів). Вони багаті біоактивними речовинами, і ти завжди будеш у гарній формі.

За вмістом поживних речовин та будовою плоду наш гібрид і яблуко схожі між собою. Тому їх справедливо можна назвати найближчими родичами. Я вважаю, що ці груші солодші та кращі на смак, ніж високосортні яблука, однак, як засвідчують досліди, цукристість цих груш не перевищує цукристість яблук, лише в перших значно нижча кислотність, і тому цукрово-кислотний показник, що певною мірою характеризує смак плодів, у груш значно вищий.

А ось мій тато пояснив з наукової точки зору, що цукристі сполуки в груші в основному: глюкоза, фруктоза та сахароза. Наявні у невеликих кількостях й інші цукри: рамноза, ксилоза тощо. У плодах різних сортів груш міститься крохмаль (0,34-2,38 %). Недоспілі груші багаті на спирт сорбіт (близько 2%), який має солодкий смак і вживається як замінник цукру для хворих на цукровий діабет. З кислот можна назвати яблучну, лимонної обмаль.

У плодах груші містяться унікальні ефірні масла, біологічно активні речовини, які здатні підвищувати захисні сили організму, протистояти інфекційним захворюванням, надавати протизапальну дію і навіть боротися з депресією, тому кожного разу, коли хтось із нас хворіє, ми вживаємо груші, влітку - в сирому вигляді, а взимку їмо варення. Груші рекомендуємо вживати при швидкій стомлюваності, запамороченні, прискореному серцебитті, що виникають при посиленому фізичному навантаженні,коли багато працюєш весь день, а також при втраті апетиту, поганому загоєнні ран. Правда, існують і протипоказання у вживанні цих плодів. Так при загостренні захворювань органів травлення груші споживати не слід, оскільки через велику кількість клітковини вони подразнюють слизисту оболонку кишок і підсилюють їх перистальтику, а це говорить про те, що мої бабуся з дідусем смакують грушами лише після вживання їжі.

І народна, і офіційна медицина дідусевих книжок рекомендують використовувати грушу у величезній кількості випадків. Але перш за все відмічаю, що плоди груш треба вживати правильно: не їсти їх на порожній шлунок і не запивати водою. Також їх не варто закушувати м'ясом і ласувати ними раніше, ніж через півгодини після закінчення трапези,(за що батьки мене інколи сварять). Не забувайте, що лікувальними властивостями володіють лише визрілі, ароматні, соковиті, ніжні по консистенції плоди. Навіть коли дивлюся на фотографії наших груш, так і віє їхнім смаком. Груша також сприяє виведенню з організму важких металів і токсинів.

Вважає бабуся, що груші корисні при сечокам'яній хворобі. Їх сечогінні властивості пов'язані з наявністю значної кількості солей калію, які сприяють виведенню з організму води та хлоридів, тому вона сама лікується і каже, що результат дійсно є, адже після наступних перевірок у клініці лікар повідомив про значні покращення здоров'я нирок. Я дуже щаслива, що у мене такі досвідчені родичі, я їх дуже люблю й поважаю.

Дізналась ще дещо про грушу: виявилось, якщо хочете схуднути, не забувайте, що груші мають дуже низьку енергетичну цінність. Саме тому її рекомендують в різних дієтах.

Зберігання груш складне і завдає чимало клопотів, що знижує, зрештою, прибутковість цінної й поживної культури. Однак ми цінуємо їх набагато дорожче за яблука, особливо тому що не всім можна споживати останні через надмірний вміст кислоти. Груші широко використовуємо для приготування повидла, варення, компотів, соків. Насіння груш входить до складу кавових напоїв. Також ми , як великі шанувальники груш, використовуємо їх для приготування салатів з додаванням або яблук, або сиру з помідорами, або з вершками та горіхами, це дуже смачно та поживно.

Взагалі, у наших деревах є , як на мене , деяка особливість. По-перше, вони дуже високі. По-друге, плоди всі гарні, кольорові, без жодної цятки. І найважливіше те, що наші дерева ніколи не знали яду, оприскувача, тому є чистим екологічним продуктом. Дуже приємно їсти те , що є натуральним, своїм. Я, звісно, люблю всі фрукти, які у нас ростуть , але груші особливо. Тепер, коли я про них ще більше дізналась, хочу всім порадити їх вживати і тим самим піклуватись про своє здоров'я та здоров'я своїх близьких!

Використана література:

1. Ф.І. Мамчур «Овочі і фрукти в нашому харчуванні»

2. І.В. Мічурін «Підсумки шести десятирічних робіт» Київ, 1949 рік;

академік П.Н. Яковлева, стор. 289;292;294.

3. Г.І. Карпенчук, В.І. Бабук «Плодоводство» Київ, 1990 рік.

4. М.М. Артеменко «Довідник по садівництву» Київ,1991 рік.